Динаміка розвитку виробництва пелет. Особливості виробництва.

Виробництво пелет вважається одним із найперспективніших у світі. Загалом щорічно випускають близько 15 мільйонів тонн такої продукції, з яких понад 9 мільйонів тонн припадає на країни Європи, 1,4 мільйона – на Канаду, 2,8 мільйона – на Штати. У багатьох країнах, які раніше ніколи не займалися такою продукцією, відкрилися повноцінні успішні заводи з виробництва біопалива. Розглянемо світовий ринок пелет детально
Ключові особливості європейського біопаливного ринку
Біопаливний ринок Європи умовно ділиться на кілька частин:
· Виробництво палива для опалення приватного сектора.
· Виробництво електроенергії. Так роблять у Великій Британії, Бельгії.
· Виробництво теплової енергії. Цей шлях обрали Австрія, Німеччина, Італія.
· Комбіноване застосування. Такий спосіб використання біопалива обрали Данія, Польща.
На кінець 2009 року в передових країнах – Італії та Німеччині, які найактивніше використовували біопаливо, було лише 1% пелетних котлів. В основному в котельнях використовувалися комбіновані види палива: біопаливо спалювали з вугіллям або іншими копалинами. Це дозволило адаптувати систему до нових умов роботи. Така практика найбільш широко використовувалася у Німеччині, а й у Нідерландах.
За останнє десятиліття ситуація докорінно змінилася. Багато станцій, які були переобладнані під роботу з пелетами, отримали «зелений імідж». Нині вони практично повністю перейшли лише на таке паливо. Прикладом цього є ТЕЦ Бельгії, які в стислі терміни повністю відмовилися від вугілля на користь деревних гранул.
Розвиток ринку такого палива набув всебічної підтримки Євросоюзу. Так, було прийнято спеціальну директиву, яка зобов'язала країни модернізувати власні підприємства з вироблення електроенергії до 2020 року. Згідно з цим документом, обсяг біопалива, спалюваний електростанціями та тепловими станціями, потрібно було збільшити до 20%. Щоб пом'якше перейти на нові норми, країнам пропонували повсюдно використовувати технологію спільного спалювання, що й було зроблено.
Очікується, що до початку 2020 року країни Євросоюзу досягнуть таких планових показників:
· На підприємствах, що займаються виробленням електроенергії, споживання пелет досягне 60%.
· У домашніх господарствах воно дійде до рівня 15%.
· Для централізованого опалення, а також у промислових цілях буде використовуватися не менше 25% пелет.
Не відстає за темпами розвитку ринку цього палива Азія. Ще в 2000-х роках багато східних країн були зацікавлені у застосуванні пелет на своїх ТЕЦ, однак у них виникали суттєві проблеми з транспортуванням подібних вантажів. Більшість країн змушена була відмовитися від довгострокових контрактів щодо постачання біопалива на користь постачання вугілля та зерна. Альтернативою для них стали власні заводи з виробництва гранул. Хороші перспективи в цій галузі мають Південна Корея, покрита лісами. Ця країна переймала досвід роботи з таким паливом в Австрії.
Добре розвинене виробництво та споживання деревних гранул у США та Канаді. Нещодавно на цьому ринку стали повалятися і підприємства, що працюють в Австралії.
Наразі виробництво пелет на світовому ринку пов'язане з декількома проблемами:
1. Нестача сировини. Для підтримки необхідних обсягів деревини зараз вирощують породи дерев, що швидко ростуть, на спеціальних плантаціях (переважно в тропічній зоні). Дефіцит сировини змусив виробників пелет використовувати різні іди деревини для одержання гранул.
2. Підвищення цін на сировину.
3. Висока конкуренція у галузі розвинених країн. Особливо вона відчутна в Італії, Німеччині, де обсяг пелет значний.
Хорошою альтернативою дерев'яним гранулам є агропелети. Вони виготовляються із соломи. Такий вид палива зараз широко застосовується у приватних господарствах, а також на ТЕС. Спеціально для них виробники казанів випускають додаткові лінійки опалювального обладнання.
У багатьох країнах високо цінують можливість використовувати поновлювані ресурси для опалення та виробництва електроенергії. Підприємці, які працюють із таким видом палива, отримують всебічну підтримку. Так, у Німеччині уряд викуповує всю електроенергію, отриману під час спалювання «зеленого» палива. Підприємці цієї країни отримують спеціальні кредити на модернізацію котелень, купівлю котлів за зниженою кредитною ставкою. Власники приватних будинків мають можливість отримати грант на встановлення котлів, що працюють із пелетами.
У Швеції держава не лише запровадила додатковий податок на викид газів, але й запустила програми субсидування модернізації котелень, а також різні «зелені сертифікати». Таких прикладів у світі сьогодні достатньо.
В результаті такої роботи в Євросоюзі зараз активно використовують гранули для опалення будинків, отримання електроенергії, в промислових цілях. Ринок таких енергоресурсів швидко розвивається. Однак зараз він гостро потребує появи нових постачальників, одним із яких може стати Росія. У цій державі поки що не було здійснено масштабного переходу на нову «Зелену» енергію.
В Україні ще 2010 року держава підтримала виробників біопалива. Їх фактично звільнили від сплати податків на 10 років.



