Перспективи ринку пелет у Європі

Багато в чому 2021 рік став роком рекордів для пелетного ринку практично в усьому світі. І виробництво, і споживання цього біопалива зазнають значних приростів. Карантинні обмеження, викликані COVID-19, сприяли збільшенню споживання енергії в цілому та пелет зокрема.
Крім того, опалювальний сезон 2020-2021 був довшим за звичайний через більш тривалий період низьких температур, що збільшив попит на ринку пелет для житла. Нарешті, національні ініціативи, що включають поетапну відмову від мазуту та просування відновлюваних джерел тепла, сприяли вражаючому зростанню ринку пелет як на ринках, що розвиваються (Польща, Болгарія, Румунія), так і на стабільних ринках (Австрія, Швейцарія, Англія).
Ситуація в промисловості та житловому секторі
У промисловому секторі деревні пеллети стали найбільш конкурентоспроможними джерелами палива для вироблення теплової енергії. Багато в чому це пояснюється значно меншою вартістю цього біопалива порівняно з вугіллям та природним газом.
У житлових і комерційних секторах через побоювання перебоїв з постачанням природного газу, а також через постійно зростаючі на нього ціни все більше і більше споживачів намагаються переключитися на місцеві, відновлювані та дешевші джерела тепла, серед яких і пелети.
Проте все далеко не райдужно. Вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року перевернула енергоринок з ніг на голову, спричинивши стрімке зростання цін на енергоносії. Європейська Рада швидко відреагувала, засудивши вторгнення та призупинивши дії сертифікатів ENplus для виробників пелет, розташованих у Росії та Білорусі у квітні 2022 р.
До літа 2022 року вироби з деревини, у тому числі гранули, включені до списків санкцій ЄС щодо Росії. В даний час три основні фактори сприяють безпрецедентній ситуації на європейському ринку:
· підвищений попит на пелети (який також включає затоварення, викликане побоюваннями нестачі пелет у майбутньому);
· зниження пропозиції пелет у зв'язку з відключенням російського та білоруського ринків);
· більш повільне зростання потужностей з виробництва пелет порівняно зі зростанням споживання пелет.
Умови, що сприяють розвитку галузі
Що може зробити пелетний сектор перед усіх цих проблем? Відповідь все ще у розробці, але деякі моменти можна виділити вже сьогодні. Пелети завжди залишатимуться стійким та рентабельним рішенням, що забезпечує переваги не тільки кінцевим користувачам, а й усім місцевим та регіональним учасникам, залученим до їх ланцюжка створення вартості.
За рахунок розширення співпраці серед різних учасників пелетного сектора не тільки самі ринки пелет зростають і вдосконалюються, а й стають більш зрозумілими та чіткими у довгостроковій перспективі. Пелети залишаються одним із найважливіших елементів для досягнення поставлених Європою цілей з декарбонізації.
Огляд європейського сектору пелет
Країни з найбільшим світовим зростанням виробництва пелетів – це Литва, Польща та Канада, в яких зафіксовано збільшення більш ніж на 500 тисяч тонн. У 2021 році загальний обсяг виробництва пелет у 27 країнах ЄС знову значно збільшився – приблизно на 9%.
З 27 країн Європейського Союзу Німеччина залишається одноосібним лідером з виробництва пелет з 3355000 тонн. Другою йде Латвія, яка виробляє 2108400 тонн. Якщо подивитися на провідних світових виробників, 7 із 10 провідних країн перебувають у ЄС.
Країни ЄС залишаються найбільшим споживачем пелет у світі: у 2021 році вони споживали для своїх потреб 24,5 млн. тонн. Збільшення порівняно з 2020 роком споживання на 20,6 млн. тонн знаменує собою один із найбільших приростів споживання, коли-небудь зареєстрованих.
Як і минулого року, одним із найбільших драйверів цього зростання стало збільшення споживання в Нідерландах (+40%, або 940 000 тонн), переважно для промислових цілей (вироблення електроенергії). Багато інших країн також продемонстрували сильне зростання, включаючи Данію (+25%, майже 700 000 тонн), Німеччину (+29%, 660 000 тонн) та Францію (+23%, 530 000 тонн).
З погляду відносного зростання найбільш вражаюче зростання спостерігається в Польщі, де споживання збільшилося на 76%. В основному це пов'язано з державними стимулами для побутових користувачів (наприклад, програма «Чисте повітря»), які подвоїли споживання в житлових приміщеннях (з 350 000 до 700 000 тонн).



